Дивовижні факти про північних оленів Санти

Олені Санти Клауса, Крило, Танцівник, Скакун та Лисиця, безсумнівно, спостерігали за останньою конференцією клімату в Копенгагені. Кількість північних оленів скоротилося майже до 60% протягом останніх трьох десятиліть через зміни клімату та втручання людини в навколишнє середовище. Скорочення числа північних оленів є гарячою темою, не тільки для Санти, а й мільйонів дітей по всьому світу.

"Карібу, так ще називають північних оленів, є основним показником нормального функціонування північних екосистем" - зазначила Джастіна Рей, виконавчий директор Товариства збереження дикої природи в Канаді. "З їх величезними потребами в цілих діапазонах пейзажів, ці тварини служать в якості лакмусового папірця, що показує, наскільки слід більше дбати про їхні потреби в широких просторах, які знаходяться під дедалі більшим тиском ".

Вот деякі цікаві факти про північних оленів, які могли б здивувати вас (особливо останній з них):

Оні - дійсно Карібу. Північний олень і Карібу - дві назви одного й того ж виду (Rangifer tarandus), але північними оленями зазвичай вважаються приручені тварини, які пасуться у людей і тягнуть сани. Такі види оленів живуть здебільшого в Скандинавії та Сибіру, ??вони, як правило, менше за розміром, ніж їх дикі родичі Карібу. У Сибіру, ??карібу називають "диким" північним оленем. Розмір і вага тварини змінюється залежно від статі і віку: висота дорослого карібу досягає 1 метра, а вага в середньому становить 170 кг для самців і 90 кг для самок.

Оні дуже бистрие. Незважаючи на те, що насправді вони не можуть літати, вчені говорять, що карібу може бігти зі швидкістю 80 км на годину, тоді як ходять вони досить повільно. Коли олень відчуває небезпеку, він починає дуже швидко скакати галопом, ховаючись від хіщніка.

Оні дуже виносліви. Відомо, що карібу можуть довго подорожувати, вони проходять майже 5000 км на рік, що є найдовшим відстанню серед земних ссавців, згідно IUCN. Їх аналогом, що живуть у воді, є горбатий кит, який здатний проплисти 8000 км в період розмноження зімой.

Оні стійко переносять холод. Ці рогаті олені живуть на Алясці, в Канаді, Скандинавії та Росії, де вони пасуться на полях тундри. Північні олені покриті більше грубої сплутати шерстю, що їх добре захищає від стихій. Крім того, їх кровоносна система працює так, що тепла кров надходить з тіла в кінцівки північного оленя.

Оні спокойни. Санта Клаус не повинен турбуватися про те, що його північні олені, розбудять дітей (якщо не враховувати звук дзвіночків на їх шиї). Самка північного оленя видає звуки в ході спілкування головним чином протягом перших місяців після народження потомства влітку, тоді як самці голосять виключно під час осіннього сезону спарювання. Вчені виявили, що самці оснащені великим повітряним мішечком на шиї, який дозволяє їм видавати хрипкий тріщить звук або позивні для спарювання. Горловий виклик міг би відлякати конкуруючих самців, залучаючи потенційну пару. Самкам, такі повітряні мішечки дозволяють, індивідуалізувати їх позиви, перегукуючись з їх потомством.

Команда Санти складається виключно з самок. Самець північного оленя скидає свої роги в кінці сезону спарювання, на початку грудня. Самки, тим не менше, продовжують носити свої роги протягом всієї зими. Крім того, в різдвяний період підшкірний жир оленя чоловічої статі складає всього 5%, тоді як самки накопичують близько 50% жиру під шкірою, що дозволяє їм сміливо переносити навіть такі низькі температури, як мінус 43 градуси за Цельсієм. Можливо, це і є причиною того, чому Санта вибрав для себе виключно жіночий екіпаж.

Орігінал (на англ. Мовою): LiveScience Переклад: М. Гончар

• Одинокий дельфин развил уникальный язык
• Крылья птиц и летучих мышей: разные пути эволюции
• Обнаружен неожиданно крупный вид древнего млекопитающего в Патагонии
• Путешествия мамонтов связаны с самыми ранними охотничьими лагерями Аляски
• Серые рифовые акулы меняют наши представления о том, как они дышат
• У Галапагосских островов обнаружили корраловый риф
• Обнаружено фильтрующее питание, подобное китовому, у доисторического морского рептилии
• Мини-кенгуру возвращаются в Южную Австралию после исчезновения на 100 лет