Зіткнення з астероїдом подарувало Меркурію незвичайну орбіту

Столкновеніе Меркурія з великим астероїдом призвело до уповільнення його руху і розвернуло планету. Від зіткнення на планеті залишився кратер, діаметр якого 650-1,1 тисяч кілометрів. Про цю подію повідомили французькі та португальські астрономи, що спостерігали за столкновеніем.

Меркурій обертається за незвичайною орбітою. Огинаючи два рази Сонце, він тричі обертається навколо своєї власної осі. Астрофізики прогнозували, що перша планета повинна обертатися за синхронній орбіті, тобто, обертаючись навколо власної осі і навколо Сонця, до світила завжди повинна бути повернена тільки одна сторона Меркурія, на якому, по суті, не відбувається зміни дня і ночі.

Астрофізікі під керівництвом вченого Паризького університету імені Дідро Марка Вєчорек спробували пояснити дивну орбіту Меркурія.

Меркурій вважається порівняно молодий планетою. У науковому світі існувала думка, що все ж колись планета оберталася по синхронній орбіті. Нестабільне рідке ядро ??ж змусило планету в певний момент зійти на незвичайну сучасну орбіту. Група Вєчорек запропонувала іншу гіпотезу, яка свідчила, що сучасна орбіта дісталася першої планеті в результаті зіткнення з величезним астероїдом. Автори нової гіпотези пояснюють, що в процесі формування Сонячної системи планети володіли рівними шансами при отриманні синхронної або ретроградної орбіти. Ретроградна орбіта припускає, що планета будить обертатися навколо власної осі в протилежному від сонячного напрямку.

Астрономи створили ретроградну і синхронну моделі орбіти Меркурія і простежили за їх можливим розвитком. За їх даними, і в першому, і в другому випадку орбіта цієї планети повинна бути синхронізована з сонячним рухом. Збої в русі могли відбутися в 29% у випадку звичайної орбіти Меркурія, а в разі ретроградної орбіти ймовірність подібних збоїв була і зовсім малоймовірною. З цього випливає, що самостійно Меркурій не міг змінити модель своєї орбіти, для цього йому потрібен був потужний поштовх, який і виник через зіткнення з величезним астероїдом.

По даними вчених, дестабілізувати орбіту Меркурія були в стані боліди, які могли залишити на поверхні планети кратери розмірами від 250 до 450 кілометрів у діаметрі. На Меркурії таких кратерів сьогодні налічується близько сорока.

Мгновенний перехід на нову орбіту могли спровокувати вже більш великі астероїди, які залишають кратер діаметром до 1100 кілометрів. Воронок таких розмірів на Меркурії вчені знайшли вже 14. Потім астрофізики спробували обчислити ймовірне місце падіння фатального астероїда. Вивчаючи на знімках з Меркурія розташування великих кратерів і частоту падіння болідів, вчені зробили висновок, що найімовірніше астероїд зіткнувся з планетою в області кордонів півкуль Меркурія. Екваторіальний регіон Меркурія був майже не чіпатимуть великими метеоритами, великих кратерів там не було, але скупченість подібних об'єктів спостерігалося на так званих «краях» планети.

Статью підготувала Оксана Скріпко

• Телескоп Джеймса Уэбба раскрывает настоящую природу спиральной галактики Космический Торнадо
• Образцы с обратной стороны Луны укрепляют теорию, что Луна когда-то была покрыта магмой
• ИИ определяет массу самых энергичных частиц космического излучения
• Телескоп JWST сделал первые прямые снимки углекислого газа за пределами Солнечной системы
• Новая теория предполагает, что слияния звезд производят частицы с самой высокой энергией во Вселенной
• Частный лунный посадочный аппарат Blue Ghost успешно приземлился на Луне с особой доставкой для NASA
• Почему опасные астероиды, такие как 2024 YR4, будут беспокоить Землю в течение десятилетий
• Новое топливо выдерживает условия работы ядерного термоядерного двигателя